Боровиковський Левко ЖУРБА Горе ж тому кораблеві Та у море занесенному, Горе тому сиротині, Від родини відлученному! Куди віне буйний вітер — Корабль в хвилях потопається, Куди гляне сиротина — Слізоньками обливається! Ніхто з моря кораблика До берега не привертає; Ніхто в горі сирітоньки До серденька не пригортає. Горе ж мені на чужині, Ніхто мною не кохається;
Чи заболить головонька — Ніхто мене й не спитається! Лягла журба на серденько Так, як камінь на могилоньку, Схилилася головонька, Як маківка на билиноньку… Коли б мені на чужині Крильця дав соловеєчко: Знявся та полетів би я, Куди рветься моє сердечко! Коли б мені на чужині Родинонька та далекая: Велась моя б розмовонька, Веселая та легенькая… Лети, сизий голубоньку, Де рід мене сподівається:
Скажи моїй родиноньці Я за нею убиваюся!. 1830.
Комментарии: