Темний Світ. Рівновага

Мене звуть Даша Лебедєва. Філфак МДУ, другий курс. Я безтолкова і загалом середнячок. Коли роздавали таланти, мене явно відтіснили кудись у кінець черги… До того, як усе це закрутилось, я гадки не мала, що срібний кулон, який дістався мені від батька, – потужний артефакт і з його допомогою можна бачити Тіней. Я й уявити собі не могла, що ці жахливі безсмертні створіння, які висмоктують із людей радість, любов і життєві сили, будуть загрожувати моїм близьким. І, звичайно, навіть не підозрювала, що на мене можуть звернути увагу відразу двоє хлопців – самовпевнений мажор Сем і чесний добряга Міша. Але про все по порядку. А почалася ця історія з того, що я померла…

Просмотры: 0
Рейтинг: 5.0 - +
Язык: Русский
Версия: Полная

Описание

Пролог Я просила дати мені інструктором жінку, досвідчену й терплячу, мов ткацький верстат, з розумінням тонкощів дівочої психології. А мені призначили дідугана, який з першої ж хвилини почав репетувати так, ніби я новобранець, а він злісний старшина. Добре хоч не матюкався. Хто мене знає, підтвердить: якщо на мене кричати, я не зможу навіть шнурків зав’язати, не те що вперше дати раду з кермом. А тут виїжджаємо на вулицю, і не куди-небудь, а в самісіньку тисняву, де машини пруть, неначе череда бізонів. У мене прилипла до спини блузка, плутаються педалі, тремтять руки. А дід репетує: – Ти чого притискаєшся до узбіччя? До хлопця свого притискатимешся! Перестроюйся вліво! Не скажу, що мною легко командувати, але тут наче мотузкою потягло – він кричить, я перестроююсь. Спереду роздоріжжя, я ліворуч… і виїжджаю на міст. І хоч би пробка, хоч би затор – ба ні, рух скажений, усі обганяють, підрізають, лаються сигналами, ніби хочуть тебе зжерти, і панує нелюдська конкурентна боротьба за кожен клаптик асфальту.