Чорний вершник

В історико-пригодницьку тетралогію В. Малика «Таємний посол» увійшли романи «Посол Урус-шайтана» , «Фірман султана» , «Чорний вершник» і «Шовковий шнурок». Задум цих книг виник у автора під впливом відомої картини Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». В основу покладено реальні події російсько-турецької війни 1677–1678 років та про трагічні події в Україні після Чигиринських походів і оборону Відня. Цікаві та карколомні пригоди кмітливого та відчайдушного козака Арсена Звенигори та його друзів не залишать байдужим жодного читача. А самовідданість у боротьбі з ворогом за честь, свободу і людяність роблять їх справжніми героями нашого часу.

Просмотры: 1
Рейтинг: 5.0 - +
Язык: Русский
Версия: Полная

Описание

ЧАСТИНА ПЕРША НАПАД 1 В останній день грудня 1678 року Арсен Звенигора з Романом Воїновим та Ненком перебралися по льоду на лівий берег Дніпра і понад Сулою попростували на північ. Поспішали, бо хотіли щедрий вечір зустріти в Дубовій Балці серед своїх. Пронизливий холодний вітер люто шмагав їх по обличчях колючим снігом, сліпив очі, танцював і кушпелив навколо, мов зграя відьом і чортів, застилаючи виднокруг густою білястою пеленою. Стомлені голодні коні важко брьохалися в імлистій сніговій круговерті, з натугою здиралися на круті горби. А в долинах, у глибоких байраках пурхали по груди в пухкі замети, як у свіже пінисте молоко. Вершники теж стомилися і їхали мовчки. Арсен прокладав шлях, пильно вдивляючись у неясні обриси горбів і ледь помітних у безпросвітному мороці гаїв, щоб не збитися з дороги. Власне, ніякої дороги не було – пробиралися навпростець, манівцями, але ці манівці були козакові добре знайомі, бо не один раз він тут проїздив. Його товариші цілком покладалися на свого проводжатого, – тому понасували башлики на самі очі, понахиляли голови майже до кінських грив і, здавалося, дрімали.