Чорний екватор

В цій повісті автор відтворив один з епізодів боротьби негрів Кенії за незалежність — повстання проти англійських колонізаторів, яке відбулось у 1952–1956 рр. і було жорстоко придушене. Письменник змальовує яскраві картини боротьби повстанців мау-мау, розкриває мужність борців за незалежність Кенії. В центрі повісті — доля двох друзів з протилежних ворогуючих таборів — Антоні Райта та Джомо Карумби. Захищаючи свободу та незалежність африканського народу вони потрапляють у концтабір. Та за допомогою повстанців друзі тікають з табору та поповнюють лави борців за визволення Кенії.

Просмотры: 39
Рейтинг: 5.0 - +
Язык: Русский
Версия: Полная

Описание

Художнє оформлення та ілюстрації А.М. ІОВЛЄВА ЗУСТРІЧ НА ЕКВАТОРІ Невеликий вантажно-пасажирський пароплав «Капітан Кук» залишав позад себе широкий пінистий слід. Пружно здіймалися важкими хвилями каламутно-зелені води Індійського океану. Зграї чайок і буревісників кружляли на фоні рожевого заходу. Це була ознака, що земля недалеко. Солонуватий вітер повівав прохолодою. Вдалині клубочилися чорно-багряні хмари, що їх час від часу прорізували і освітлювали блискавиці. Там шаленіла гроза. На юті стояло двоє пасажирів — Антоні Рант і Дженні Ніксон. Дженні трималася руками за поручні. Вітер розвівав її світле волосся, лопотів шовковою сукнею. Вона дивилася вдалину, і в її голубих очах спалахували відблиски далеких сліпучо-білих блискавиць.