Адепт

Проза: современная проза историческая проза

Роман Володимира Єшкілєва та Олега Гуцуляка «Адепт, або Свідоцтво Олексія Склавина про сходження до Трьох Імен», написаний у 1993 році, став помітним явищем постмодерністської течії в українській літературі 90-х років. Автори роману органічно поєднали авантюрність та сюжетну насиченість історично-пригодницького жанру з філософською глибиною авторської концепції та елементами текстової гри, властивими сучасній елітарній літературі.

Просмотры: 3
Рейтинг: 7.5 - +
Язык: Русский
Версия: Полная

Описание

Екзегетичний пролог Тексти виринають із забуття із шляхетною скромністю непоспішливих мандрівників Сущого. У нерозібраній монастирській бібліотеці Ви знімаєте з полиці грубезний том візантійської Септуаґінти [1] , зодягнутий у чорну солунську палітурку, і бачите у глибині книжкової гробниці шафрановий колір сторінки небаченого сучасністю рукопису. Ви розгладжуєте її, відокремлюєте її від інших пергаментних складових тисячолітньої істоти; а істота ця, життя якої і є відокремлення, дивиться на Вас червоними літерами вступних стовпців — ось початок таїнства Екзегези, дослідження знайденого, відкритого, воскреслого Тексту. 1 Септуаґінта — в перекладі з грецької — «Сімдесятьох». Грецький переклад єврейської Біблії (Сефірот), виконаний у III ст. на о. Фарос на протязі 72 днів 72-ома ізольованими один від одного перекладачами під проводом Аристея. Апостоли користувались для цитування Старого Завіту саме Септуаґінтою (300 цитат з 350, що містяться у Новому Завіті).