Заборонені ігри

Заборонені ігри

Автор: Покальчук Юрко

Серия:  Графіті

Проза: современная проза

«Заборонені ігри» – це книга про велике, справжнє, палке кохання юнака і вдвічі старшої жінки. Вони були шалено, божевільно закохані. Але люди їх не зрозуміли. Автор подає головних героїв хоча й безумовно позитивними, але живими, не зідеалізованими. Василько Вовк – тринадцятилітній хлопець-циган, красивий, сильний, з пронизливим поглядом, який, здається, виходить не з очей, а десь із глибини. Люба Попадюк – сформована жінка, Василькова вчителька, одружена з нелюбом і вже має восьмирічну дочку. Василь походить із древнього роду Вовків – племені, проклятого дияволом. Ситуація така: у кожному поколінні є хтось, хто несе хрест прокляття. З тринадцяти років ночами він стає вовком, а вдень є людиною. Якщо до повноліття (а це п’ятнадцять років) його не покохає жінка, не народить йому дитину і не покине заради нього родину, дім і все на світі – він помре. Ця тяжка ноша лягла на плечі Василька. Щоночі він тікав до лісу, скидав одяг – а далі не пам’ятав, що було – і лише зранку прокидався біля своєї одежі. Але Люба покохала його, його янгольську душу і тваринну чоловічі силу. Віддалася йому повністю, душею і тілом, бо не могла інакше.

Просмотры
0
Рейтинг
5.0 - +
Язык
Русский
Версия
Полная

Описание

Повість Ми завжди прагнемо дістатись забороненого і бажаємо недозволеного. Овідій. «Мистецтво кохання» Травнева ніч виливалась на землю, зараз яскраво-чорна із сліпучими чистими зорями — ні хмаринки на небі. Ніби розпечений, майже червоний місяць і зоря при нім — палахкуча, нестримно яскрава, манлива і виклична, химерно привидна вабила до себе велика яскрава Венера — зірка кохання, символ любові і пристрасті, земної і неземної пристрасті, любові потойбічної і незнаної, простої і неймовірної, таїна таїн, планета любові. Хлопчик ішов крізь ніч, дивлячись тільки на зорю. Він йшов твердо і впевнено, набираючи швидкості, незабаром він вже майже біг, аж поки не дістався околиці лісу чи запушеного саду. Тут він став між дерев і, не відриваючи погляду від зорі, почав роздягатись догола, недбало скидаючи одежу під першим деревом. I враз щось змінилось на небі, заспівали півні, і малий, стрепенувшись, розпростав плечі, аж кістки захрустіли у всьому тілі, і звук від цього був дивний і жахний, якби почув його хтось сторонній, нібивсе в тілі хлопчика ламалось всередині, а потім, щойно опівночі, далеко в селі заспівали півні. Малий зігнувся і стрімголов помчав далі у хащі дерев.

Комментарии:

Оставить комментарий

0 / 500