Вогняний вершник

Вогняний вершник

Автор: Бердник Олесь Павлович

Серия:  Компас: Подорожі. Пригоди. Фантастика

Молодой криминалист Григорий Бова неожиданно становится участником фантастических событий. При загадочных и невероятных обстоятельствах исчезла ето возлюбленная. В результате настойчивых поисков Бова попадает к жителям многомерности. Перед ним открывается увлекательная и многоликая панорама внеземной жизни, преисполненной острыми космическими конфликтами, напряженной борьбы за красоту отношений, любви и подвига во имя блага мыслящих существ Безмерности. Такой основной философский и художественный пафос фантастического романа “Звездный Корсар”.Читатель познакомится также с интересными характерами, станет участником сказочных событий, которые изображены в фантастической повести “Огненный всадник”.Молодий криміналіст Григір Бова несподівано стає учасником фантастичних подій. При загадкових і неймовірних обставинах зникла його кохана. В результаті настійних пошуків Бова потрапляє до жителів багатомірності. Перед ним постає захоплююча і мінлива панорама інакобутнього життя, сповненого гострих космічних конфліктів, напруженої боротьби за красу відносин, любові і подвигу в ім’я блага мислячих істот Безміру. Такий основний філософський і художній пафос фантастичного роману “Зоряний Корсар”.Читач також познайомиться з цікавими людськими характерами, стане учасником казкових подій, що змальовані в фантастичній повісті “Вогняний вершник”.

Просмотры
0
Рейтинг
7.5 - +
Язык
Русский
Версия
Полная

Описание

Олесь Бердник ВОГНЯНИЙ ВЕРШНИК Художнє оформлення С. Н. Набережних ВОГНЯНИЙ ВЕРШНИК Повість-феєрія У Гніздо Материнське вертається Птах З чужинецького вирію, з дальніх доріг… Він лишив тільки втому в південних краях, А надію приніс на знайомий поріг… Перельоти, спочинки, і хмари, й моря - То все лише стежина за обрій, у даль, А у серці палає, горить — не згоря Понадземна самотність, пташина печаль… Десь у темнім просторі мовчазні ключі Попідзоряних птахів долають глибінь, Чути поклик лелечий із неба вночі, Проплива від крила небувалого тінь. Побратими, наш путь до святого Гнізда З чужинецького вирію, з диких пустель, Хай пливе наша втома, як в море вода, Скоро вчуємо поклик від Рідних Осель. Заклекочуть лелеки з Празоряних Хат І зберуться кільцем на блакитний моріг, Бо ж вернувсь довгожданий і зморений брат Із таких безконечних, смертельних доріг… Я побудую фортецю в серці Людини А. СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ

Комментарии:

Оставить комментарий

0 / 500