Укус огняного змія

Укус огняного змія

Автор: Тисовська Наталя

Серия:  Клуб ЛСД

Детективы: прочие детективы

Що зробили би ви, шановний читачу, якби вас викликав слідчий у зв’язку з убивством цілком невідомої людини? Адже в записнику загиблої навіщось записані ваше ім’я, адреса, телефони. І все б нічого, але є підозра, що вбивство було ритуальним. А ще вам починає ввижатися, що за вами щодень і щоніч слідкують чужі зловісні очі, що випадкові знайомства — не цілком випадкові… І навіть якщо вам зовсім не хочеться вичитувати таємні знаки майбутнього, від долі, як відомо, не втечеш.

Просмотры
10
Рейтинг
5.0 - +
Язык
Русский
Версия
Полная

Описание

Розділ перший ТРИСТА РОКІВ ТОМУ… Коли вам наступного разу послужливо підсунуть кота в мішку, спершу тричі подумайте, до яких наслідків може призвести ваша безвідмовність. Далеко за полуніч пані вовтузилась у ліжку. Звечора покоївка напалила так, що не було тепер чим дихати, а заліплені на зиму вікна не відчиниш. Стара жінка відкинула перину, вертілась на простирадлах, і найтонше полотно муляло шкіру. Коли крізь завірюху пробилося кінське тупотіння, вона притьмом зірвалася з клятого ліжка та, притуливши обличчя до шибки, визирнула у вікно. У темряві спершу нічого не могла уздріти, та й браму Старого Двору заслоняли ялинки, п’ять років тому висаджені садівником уздовж алеї й за цей час добряче підрослі. Але пані, сторожка з безсоння, здається, вчула, як зарипіла брама, розчахуючись, як невдоволено гукнув придверник. А тоді на алеї з’явилися сани, що їх ледь можна було розрізнити у світлі молодого місяця, сковзнули до парадних дверей і зупинилися. Прибулець відкинув ліжник, що ним укутав ноги, й зістрибнув із саней. Висока його постать чорніла на тлі сіруватого у мороках снігу. Придверник із ліхтарем біг попереду пізнього гостя, утоптуючи ледь означену стежину на заметеній снігом алеї.

Комментарии:

Оставить комментарий

0 / 500