І.Я.Франко СТАРА ПІСНЯ У хвилю задуми стає перед мною Те сковане людське нужденне життє, Стає могилов темною живою І важким стогнанням серце моє рве. І холод смертельного болю й розпуки Стиска моє серце, затемнює світ; Безсильні, безрідні опадують руки, Життя зав'ядає, мов в студені цвіт. Усюди, усюди, де око лиш гляне, Де звернеться вухо, все чути одну Відвічную пісню: ой життя погане! А як би направить, ніяк не збагну! Учені говорять: "Давно ми се знаєм
Комментарии: