Пігмаліон

П’єса Пігмаліон — одна з найвідоміших у доробку Бернарда Шоу. В основу твору автор поклав античний міф про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив із мармуру Галатею — жінку такої вроди, що сам закохався в неї та умовив олімпійських богів оживити статую. Але Шоу подає свій варіант історії. Еліза Дулітл — бідна неосвічена дикунка, яка, потрапивши до рук професора Гіґінса, перетворюється на справжню леді. Та чи така вже прірва лежить між простою квіткаркою і професором? А раптом цю прірву здатне подолати кохання?…

Просмотры: 8
Рейтинг: 6.0 - +
Язык: Русский
Версия: Полная

Описание

Вступ Професор фонетики Як ви згодом переконаєтеся, «Пігмаліон» потребує не вступу, а післямови, яку й подано після п’єси, там, де їй належить бути. Англійці й самі своєї мови не шанують, і дітей своїх навчити неспроможні. Орфографія для англійця — темний ліс, бо в старому правописі лише приголосні — та й то не всі — мають хоч приблизно узгоджене фонетичне значення. В результаті ніхто вам не скаже, як що читається, і щойно один англієць розтулить рота, як другий уже кипить до нього зневагою. Сьогодні іноземці вже повністю освоїли більшість європейських мов, але англійська та французька лишаються недоступними ні іноземцям, ні самим її носіям. Справжній енергійний фонетист — ось який реформатор потрібен зараз Англії! Один із таких і став героєм цієї популярної нині п’єси. Історія знає вже чимало подібних героїв-реформаторів, які марно волали в пустелі. Коли наприкінці 1870 років я почав цікавитися фонетикою, славнозвісний Александр Мелвіл Белл, [1] винахідник «Видимого мовлення», емігрував до Канади, де його син винайшов телефон. Александр Дж. Еліс [2] ...