Чорний красень

Чорний красень

Автор: Сьюэлл Анна

Детские: детская прозаПриключения: природа и животные

Ця книжка — історія коня, розказана від першої особи, — є однією з найкращих повістей про тварин. Підслухала її і переклала з конячої мови на людську англійка Анна Сюел, аби звернути увагу власників коней на жахливе ставлення в ті часи — коли ще не було машин — до цих прегарних тварин, які так тяжко і віддано працювали на людину, віддаючи усі свої кінські сили. Вона також хотіла допомогти людям відчути, скільки болю у кожній одиниці кінської сили. Проте книжка ця не лише про почуття коней, вона найбільшою мірою — про людей, їхні характери, пристрасті, помилки, від яких залежить життя інших. Авторці так добре вдалося все це передати, що «Чорний Красень» здобув собі справді світову славу та був 12 разів екранізований.   Ілюстрації Христини Рейнарович

Просмотры
0
Рейтинг
5.0 - +
Язык
Русский
Версия
Полная

Описание

ЧАСТИНА I Розділ 1 Мій перший дім Велика чудова галявина зі ставком була найпершим місцем, яке я добре пам’ятаю. На березі ставка, схилившись над його прозорим плесом, росло кілька тінявих дерев, а на тому кінці ставка, де було глибоко, ріс очерет і біліло латаття. За огорожею з одного боку простягалася рілля, а з іншого, за хвірткою, край дороги виднівся будинок нашого господаря. На пагорбі галявини ріс хвойний лісок, а в пониззі, де жебонів потік, галявина круто обривалася вниз. Коли я був малим лошам і не міг ще їсти трави, то харчувався материним молоком. Удень я, мов спутаний, тинявся коло матері, а вночі, коли ми влягалися спати, тісно тулився до неї. Спекотні дні ми зазвичай проводили біля ставка, у затінку дерев, а від холоднечі нас рятував затишний утеплений хлів, що стояв під ліском. Щойно я підріс і зміг пастися, моя мати стала ходити на роботу; тепер вона вдень працювала, а ввечері поверталася в загін.

Комментарии:

Оставить комментарий

0 / 500